Олександр Васильович Вертіль (27 листопада 1958 р.)  — український письменник, поет, перекладач, журналіст. Член НСПУ. Голова Сумської організації НСПУ. Член Президії НСПУ

Офіційно дебютував наприкінці 70-их в альманасі «Вітрила −79» (київське видавництво «Молодь»). У листопаді того ж року в газеті «Київський університет» дали велику добірку. Невдовзі надрукувався у квартальнику «Поезія  — 80» (в-во «Радянський письменник»), журналах «Дніпро» і «Ранок». На початку 80-х готував першу книжку, але з'явилася вона лише в 1990—1991 р, навіть дві  — «Троянди на пероні» («Молодь») і «Ювілей літа» (Харків, «Прапор»). Свого часу (у 80-х) на заваді ставала повна відсутність ідейних творів про Комуністичну партію, Володимира Леніна, комсомол. І досі в домашньому архіві Вертіля зберігаються закриті рецензії, в яких відомі письменники (деякі й досі живі-здорові, до того ж стоять у перших лавах борців за вільну Україну) звинувачують його в повній аполітичності, відсутності пульсу комуністичного часу, мовляв, такий лірик не потрібен країні, яка будує БАМ, наближає комуністичне майбутнє і т. д. тощо

У творчому активі Олександра Вертіля книги поезій:

·         «Троянди на пероні» (1990, Київ, «Молодь»);

·         «Ювілей літа» (Харків, 1991);

·         «Слобожанська сіль» (1996, Суми, «Слобожанщина»);

·         «Паморозь» (2004, Суми, «Слобожанщина»);

·         «Без назви» (2007, Суми, «Мрія»);

·         «На просторі часу» (у 2 томах, 2008, Суми, «Мрія»);

·         «Світило Бурлюка зійшло…» (2009, в-во Української академії банківської справи НБУ, переклади поезій основоположника футуризму Давида Бурлюка з російської на українську).

Лауреат трьох літературних премій  — імені Пилипа Рудя, імені Олександра Олеся, імені Василя Мисика. Вірші перекладалися російською, білоруською, болгарською, італійською мовами.

Член Національної спілки письменників України з червня 1992 року, голова Сумської організації НСПУ з вересня 2003-го, член Президії НСПУ.